Народився 03.12.1990 року в м.Помічна.
З 1998 по 2008 рік навчався у Помічнянському НВК №3 (нині ліцей "Гармонія"). Після закінчення вступив до Гірничо-будівельного училища в Горішніх Плавнях. По закінченню деякий час працював на залізниці у м. Помічна.
На жаль, життя не було до нього прихильним. Коли хлопцю виповнилося 18 років, у нього померла мама. Залишившись без підтримки рідної людини, він, як міг, продовжував жити: брав підробітки, працював "на шабашках"...
Всі, хто знав Максима, характеризують його, як працьовитого, доброго й чуйного хлопця, який у будь-яку хвилину міг прийти на допомогу. Сумно, але багато хто просто використовував його гарні людські якості в особистих інтересах ...
Не знайшовши підтримки у рідних місцях, переїхав до Одеси, де й мешкав до 2022 року, продовжуючи перебиватися підробітками.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну прийняв мужнє рішення й вступив до лав ЗСУ (призваний 13. 05. 2022 року Приморським РТЦК та СП м. Одеси).
Службу проходив в Одеській області у 28-й окремій механізованій бригаді. Був старшим розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу стрілецького батальйону. Звання: солдат.
18.08 2023 року Максим Латипов прийняв свій останній бій, в якому, за свідченнями побратимів, загинув, захищаючи їх від куль російських ординців. Забрати тіло Героя виявилося (поки що) неможливим. Тому в офіційній версії зазначено: зник безвісти поблизу н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
Незважаючи ні на що, він був патріотом України, любив її й людей, вірив, що колись життя зміниться на краще...
Назавжди у пам'яті рідних, друзів, учителів, однокласників та всіх, хто його знав, Максим залишиться Справжньою людиною, адже він був веселим і позитивним, життєлюбним, оптимістичним і надійним, завжди готовим прийти на допомогу.
Нагороди:
З 1998 по 2008 рік навчався у Помічнянському НВК №3 (нині ліцей "Гармонія"). Після закінчення вступив до Гірничо-будівельного училища в Горішніх Плавнях. По закінченню деякий час працював на залізниці у м. Помічна.
На жаль, життя не було до нього прихильним. Коли хлопцю виповнилося 18 років, у нього померла мама. Залишившись без підтримки рідної людини, він, як міг, продовжував жити: брав підробітки, працював "на шабашках"...
Всі, хто знав Максима, характеризують його, як працьовитого, доброго й чуйного хлопця, який у будь-яку хвилину міг прийти на допомогу. Сумно, але багато хто просто використовував його гарні людські якості в особистих інтересах ...
Не знайшовши підтримки у рідних місцях, переїхав до Одеси, де й мешкав до 2022 року, продовжуючи перебиватися підробітками.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну прийняв мужнє рішення й вступив до лав ЗСУ (призваний 13. 05. 2022 року Приморським РТЦК та СП м. Одеси).
Службу проходив в Одеській області у 28-й окремій механізованій бригаді. Був старшим розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу стрілецького батальйону. Звання: солдат.
18.08 2023 року Максим Латипов прийняв свій останній бій, в якому, за свідченнями побратимів, загинув, захищаючи їх від куль російських ординців. Забрати тіло Героя виявилося (поки що) неможливим. Тому в офіційній версії зазначено: зник безвісти поблизу н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
Незважаючи ні на що, він був патріотом України, любив її й людей, вірив, що колись життя зміниться на краще...
Назавжди у пам'яті рідних, друзів, учителів, однокласників та всіх, хто його знав, Максим залишиться Справжньою людиною, адже він був веселим і позитивним, життєлюбним, оптимістичним і надійним, завжди готовим прийти на допомогу.
Нагороди:
Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного «Золотий хрест»;
відзнака Президента України Володимира Зеленського «За оборону України»Вічна пам'ять і слава Герою!
Немає коментарів:
Дописати коментар