Народився 1 червня 1980 року в селі Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області. З 1986 по 1995 рік навчався в Олексіївській загальноосвітній школі. Закінчив у 1996 році Помічнянську ЗШ І-ІІІ ст. № 3. Уже тоді в його характері почали формуватися справжні чоловічі якості: відповідальність, чесність, принциповість.
Після навчання в школі вступив до Кіровоградського державного педагогічного інституту на історичний факультет. Після закінчення 3 курсу прийняв рішення перевестись на заочну форму навчання. Призваний у листопаді 2001 року на строкову військову службу.
Надзвичайно добрий, але сильний по духу. Він умів пробачати, не тримав на людей зла. Понад усе любив свою родину - сім’ю та свого єдиного сина.
Ще у 2014 році, одразу після майдану, пішов добровольцем у зону АТО — на схід нашої країни. Його служба проходила у гарячих точках, де він отримав тяжке поранення. Був учасником бойових дій, нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» (Айдар), відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» І ступеню. В листопаді 2021 року звільнений зі служби.
Олег дуже любив свою країну, тому не міг лишитися осторонь повномасштабного вторгнення на Батьківщину. Коли 24 лютого почалася війна, вже на наступний день, незважаючи на всі отримані поранення, сам пішов у ТЦК.
3 березня 2022 року призваний по мобілізації. Проходив службу у 3-му окремому полку спеціального призначення на посаді старший солдат групи СпП роти СпП загону СпО. Присвоєно військове звання старшого солдата.
Під час виконання бойового завдання у селі Червонодіброва Луганської області героїчно загинув 25 грудня 2022 року.
Похований 30 грудня 2022 року на кладовищі у селі Олексіївка Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Указом Президента України від 28 липня 2023 року № 456 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Мав люблячу родину: батька Василя Антоновича, матір Тамару Володимирівну, сина Євгена та брата Віталія.
2022 року віддав своє життя за Україну у війні з російською ордою.
Похований в с.Олексіївка (Піщанобрідська ТГ) Кіровоградської області
Вічна пам'ять і слава Герою!
Валентина Кондратенко-Процун
Пам'яті захисника України ОлегаУгріна
Серце проткнули нам страшні новини:
Не стало в Україні ще одного сина.
І з перших днів, як гаркнули гармати,
Він добровольцем йшов обороняти
І батька, й матір, і усю родину,
І нескориму Неньку-Україну,
Бо мав він серце справжнього героя,
Після поранень знов ставав до строю.
Бо вірний син великого народу:
- Якщо ж не ми, хто захистить свободу?
Захиснику ти наш, Олежику, Олеже,
Ти знав, що смерть, солдате, за тобою стежить,
Людськими долями не перестала гратись,
Підстерігала, щоб тебе забрати.
Ой, як всі раночки тобі боліли,
Осколки як пошматували тіло!
Слізьми ті рани мати омивала,
Коли тебе ночами рятувала.
Гніздо, сім’ю ти мріяв збудувати.
Душею линув до батьків і брата.
Ти справжнім був, і українцем гідним.
І став для земляків усіх ти рідним.
Усе село ридає у скорботі.
Помстяться побратими тій сволоті
Московській. Назад їх закривавлена дорога.
На п’яти наступає Перемога.
Перед тобою станем на коліна
Віддав життя за нас, за Україну.
Січень 2023, с. Олексіївка
Немає коментарів:
Дописати коментар